термін занепад села і відродження села
Ответы на вопрос
Ответ:
Теза про занепад українського села є загальним полем публічних дискусій і перед кожними виборами політикум хором обіцяє його відродити. Проблему годі вважати надуманою. У сільській місцевості мешкає близько третини українців, але за останні 18 років селян поменшало майже на чверть (із 16,9 млн до 13 млн), тимчасом чисельність містян за цей період упала заледве ніж на 16% (із 34,8 млн до 29,3 млн) (Держстат). Однак обіцянки відродити село — це, правду кажучи, просто популізм. Зважаючи на соціально-економічні тенденції, реалістичної програми порятунку українського села немає: депопуляція триватиме, села зникатимуть, а їхня інфраструктура занепадатиме. Але все це не суто українська проблема, а загальноєвропейська тенденція. Спричинену глибинними економічними й технологічними чинниками, її не здатен зупинити жоден національний уряд. Однак саме від останнього залежить, наскільки болісними будуть ці зміни для селян і наскільки великими стануть супутні суспільні втрати.
Читайте також: Велика демографічна шахівниця
Чим є українське село в соціально-демографічному сенсі? Трохи більше як половина (50,3%) селян мешкає у великих селах із населенням від 1 тис. осіб, 26,3% — у селах із 500–999 мешканцями, 17% — із 200–499 мешканцями та 6,4% — у ще малолюдніших населених пунктах (Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ). Саме через дрібні села їхня загальна кількість зменшується. Офіційна статистика відображає цей процес не в повному масштабі: за даними Держстату, із 1990 по 2018 роки зникли з мапи лише 426 сільських населених пунктів. Однак справжня кількість «вимерлих» сіл набагато більша: 2014-го 369 безлюдних сіл просто не були зняті з державного обліку (Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ, 2017). На межі зникнення перебуває ще 4684 села, де станом на 2015 рік мешкало до 50 осіб у кожному. Тобто вже в перспективі кількох десятиліть сільська поселенська структура України зменшиться приблизно на 17%. Найпомітнішими будуть зміни на Сумщині, Чернігівщині та Харківщині, де малолюдні села становлять відповідно 38,5%, 32,5% і 30,5% загальної кількості. Головна причина вимирання сіл — демографічна. На загал середній вік сільського та міського населення майже не різниться (40,5 та 40,7 років відповідно), але в сільській місцевості ситуація дуже неоднорідна: що дрібніше село, то воно «старіше». Якщо у великих селах (понад 1 тис. мешканців) літні люди становлять у середньому 21%, то в дрібних (менше як 50 осіб) — 38% (середньоукраїнський показник по селу — 21,6%). Відповідно різниться й рівень смертності: якщо у великих селах кількість померлих перевищує кількість народжених у 1,9 раза, то в дрібних — у 8,3 раза. Таким чином, села, де пенсіонери становлять понад 50% мешканців, дослідники відносять до категорії таких, що занепадають. А там, де їх понад 65%, — до таких, що вимирають. До останніх зараховують також села без дітей (віком 0–17 років), а таких в Україні більше як 19%.
Ще один чинник знелюднення та «старіння» сіл — трудова міграція. Приміром, у 2001-му за їхніми межами працювали 25,6% селян, а у 2014 році — вже 54,9%. З-поміж останніх 66,9% працювали в містах, 20% — за межами своєї області, 12,7% — за кордоном (Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ, 2017). Не слід пояснювати, що часто ця міграція має незворотний характер.
Виїзд людей із сільської місцевості стимулюють соціально-економічні проблеми, які там мають загострений характер. На загал рівень зарплат у сільському господарстві — один із найнижчих з-поміж галузей. За даними Держстату, у липні 2018-го середня зарплатня в сільському господарстві становила 7,5 тис. грн, тоді як у промисловості — 9,8 тис. грн, у торгівлі — 9,7 тис. грн тощо. До того ж для села характерна підвищена частка некваліфікованих або низькокваліфікованих працівників. Станом на 2015 рік 38,7% їх були зайняті в найпростіших професіях (для порівняння: у місті — 9,1%), натомість фахівці та професіонали становили лише 17,1% (у місті — 35,5%). Високим є також рівень неформальної зайнятості. За оцінками, у 2015-му в «тіні» працювали 42,6% сільського населення (у місті — 17,2%). Забезпечення села відбувається переважно завдяки пенсіям, різним виплатам і ресурсам власного господарства, а доходи у формі зарплатні в середньому становлять тільки 34,4% загального обсягу (у місті — 55,7%). Поширеними в селі є домогосподарства, що не мають працівників узагалі: таких у 2014 році було 46,2% (Інститут демографії та соціальних досліджень НАНУ).
Читайте також: Потенціал чи втрачені душі?