Спільні та відмінні риси в розвитку Іспанії та Англії?
Ответы на вопрос
Британська колонізація у Новому Світі мала з іспанської як спільні риси, так і суттєві відмінності. І те й інше завоювання колоній супроводжувалося знищенням корінного населення та використанням невільницької праці. І іспанці, і англійці зробили ставку на плантаційне господарство, що спеціалізувалося переважно на вирощуванні цукрової тростини. Багато в чому схожою була і система регламентацій, зокрема заборона виробляти у колоніях товари, випуск яких добре налагоджений у метрополії. Колоніальні володіння як Іспанії, і Англії перебували у лещатах торгової монополії. Остання була встановлена Великобританією в 1651 «Навігаційним актом», що передбачав здійснення торгівлі між Британськими островами і колоніями виключно на судах метрополії. Цей документ залишався чинним до середини XIX ст.
Відмінності зумовлювалися як далеко не однаковим рівнем соціально-економічного розвитку самих метрополій, так і різними епохами, в які Іспанія та Англія встановлювали колоніальні порядки, відповідно наприкінці XV — на початку XVI ст. й у першій половині XVII ст. Насамперед слід згадати, що з декрету, прийнятому англійської короною 1578 р., колоністи — вихідці з Британських островів — користувалися за океаном тими самими правами, як і жителі метрополії, а самі колонії розглядалися складовими частинами «країни-матері». Англійські колоністи (крім білих рабів) мали у володіннях Лондона більші правничий та можливості, ніж креоли в іспанських колоніях.
У великих колоніях (Ямайка) законодавча влада знаходилася в руках палати представників, що обиралася білим населенням, а виконавча здійснювалася губернатором. У дрібніших володіннях однопалатної системи немає, вони управлялися колоніальної адміністрацією. Подібна форма правління збереглася в англійській Вест-Індії до 60-70-х років XIX ст.
На відміну від іспанських володінь, де вся земля була королівською власністю, англійський король юридично не був таким власником. Проте, користуючись правом монарха, він дарував іноді своїм наближеним цілі архіпелаги, як це було, наприклад, 1629 р., коли англійський король Карл I подарував генеральному прокурору країни Р. Риту «Багамські та інші острови, розташовані Півдні».
В англійських володіннях, де практично з перших років після їх захоплення почалося виробництво таких трудомістких культур, як цукрова тростина і бавовна, аж до скасування рабства в 1833 р. переважало велике землеволодіння. У той самий час у Іспанської Америки до війни за незалежність 1810—1826 гг. латифундизм домінував лише у зонах поширення плантаційного господарства.
З кінця XVI ст. всі віце-королівства та генерал-капітанства щорічно виплачували Іспанії великі суми. Податкова політика Лондона була м'якшою. Останній чинник поруч із вищим економічним потенціалом Англії сприяв у тому, що у XVII—XVIII ст. британські колонії за темпами соціально-економічного розвитку випереджали іспанські володіння у Центральній Америці та Карибському басейні.
Завдання, які вирішували в Новому Світі католицька та протестантська церкви, багато в чому схожі. Проте католицька церква займала більш впливове і привілейоване становище в колоніях, тоді як розкол протестантської церкви на безліч сект, що ворогували між собою, завадив їй стати настільки ж авторитетною.