Схема Зовнішння будова землі у вигляді графічної асоціації
Ответы на вопрос
Ответ:Географія
Тема: Зовнішня та внутрішня будова Землі
Мета:формувати в учнів загальне уявлення про зовнішню та внутрішню будову Землі; сприяти розвитку пізнавального інтересу до уроків. Виховувати любов до природи.
Хід уроку
Вступне слово
Запрошуємо вас переглянути фрагмент уроку з географії, який включає нервово-психологічну підготовку учнів та вивчення нового матеріалу, за допомогою елементів гри з піском.
І. Нервово-психологічна підготовка
Повідомлення теми за допомогою елементів гри з піском.
Слова вчителя. Діти сьогодні ми з вами будемо вивчати дуже цікаву тему. Але я забула її назву. Знаю лише, що підказка схована у чарівному лісі, який перед вами. Допоможете мені її знайти? Ваша задача уважно слухати мене і пальчиком водити по піску. Вам все зрозуміло? Починаємо зі старту.
якщо направо підеш, до ялинки дійдеш.
Спустись униз до колодязя,
Знову направо до високої трави,
Далі вниз до місяця іди.
Наліво йди зустрінеш ведмежа.
Тобі він підкаже: «Іди, друже, вліво побачиш гриби»,
А далі йди вгору, під дубом підказку знайди.
Молодці, ви дуже мені допомогли. Отож тема нашого уроку: Зовнішня та внутрішня будова Землі.
ІІ. Вивчення нового матеріалу
Зовнішні оболонки Землі. Уявіть собі, що космічні прибульці прилетіли до нас у гості, спершу вони б помітили навколо нашої планети повітряну оболонку – атмосферу (з грецької “атмос” – повітря, пара), яку утримує Земля силою свого тяжіння.
Спускаючись нижче, космічні гості були б здивовані тим, що нашу планету назвали Землею, адже майже ¾ її поверхні вкриває вода. Це гідросфера (з грецької “гідро” – вода) – водна оболонка Землі. Вона вбирає в себе всю воду в рідкому, твердому та газоподібному станах, що існує на поверхні нашої планети, її надрах, у повітрі та в живих організмах.
Перед приземленням представники інопланетної цивілізації впевнилися б, що вони не єдині живі істоти у Всесвіті. Земля заселена великою кількістю організмів, які утворюють біосферу (з грецької “біос” – життя) – оболонку життя, в якій воно існує у всіх проявах.
Опустившись на поверхню планети, посланці з космосу відчули б, що вона тверда, тому що вкрита літосферою (з грецької “літос” – камінь) – твердою оболонкою Землі. Вона складається з величезної маси гірських порід, як на суходолі, так і на дні морів та океанів.
Перебуваючи в гостях на нашій планеті, космічні мандрівники через певний час помітили б, що всі зовнішні оболонки Землі тісно пов’язані між собою. На їх стику виникла географічна оболонка, в межах якої виникло життя й розвивається людське суспільство. Її складовими є нижній шар атмосфери, верхній шар літосфери, а також вся гідросфера та біосфера. Саме цю оболонку земляни називають природою.
Такою вони б побачили зовнішню оболонку землі.
- отже, з яких оболонок складається наша Земля?
Методи вивчення надр Землі. Потрапити глибоко в надра планети космічним гостям навряд би вдалося. Адже й самим землянам це поки що не під силу.
Вчені-геологи, щоб дізнатися більше про надра бурять свердловини, збираючи зразки гірських порід. Однак поки що не існує такого бура, який дозволив би зануритися з Землю достатньо глибоко. Надглибинними вважають свердловини, які сягають 6 км. А найглибші з них подолали відмітку у 12 км! Проте навіть такі значення є невеликими для нашої планети. Якщо порівняти її розміри з яблуком, то найглибші свердловини ледь потряпають під його шкірку. Занурюватися глибше не вдається через високу температуру.
Внутрішні оболонки Землі (вивчаємо на піску). Наша планета складається з трьох основних внутрішніх оболонок: земної кори, мантії та ядра.
Земна кора – невелика верхня тверда частина планети. Вона складає лише 1% об’єму Землі. Під материками земна кора товща – 30-75 км, під океанами – значно тонша – 5-15 км. Ми живемо на поверхні земної кори. Земна кора складається з мінералів та гірських порід. З неї людина видобуває корисні копалини, які використовує у своїй діяльності.
Глибше, від земної кори до глибини 2900 км, знаходиться мантія – найбільша за об’ємом та масою частина нашої планети. На її поверхні температура становить близько 1000 С. У нижніх шарах мантії температура зростає до 3800 С. Тривалий час вважали, вся мантія перебуває у твердому стані. Проте, у 20-х рр. ХХ ст. було виявлено, що на глибині 150-200 км від поверхні Землі значно уповільнюються коливання під час землетрусів. Тобто там знаходиться речовина у пластичному, напіврідкому стані. Цю оболонку назвали астеносфера (з грецької “астенес” – слабий, м’який).
Объяснение:,