(Пліз) Підкреслити у реченні займенники: " Якось між нами зайшла мова про доцільність людської усмішки, чи завжди цей порух уст буде потрібен людині, чи, може, в далекім майбутнім усмішка взагалі зникне, мов якийсь пережиток. Ліда, вислухавши нас, зауважила:
– Як це усмішка може зникнути? – дівча схмурило свої бровенята. – Коли щира усмішка, не награна… Коли в ній настрій чи ваше ставлення до когось…
Та я певна, що люди майбутнього не зможуть без усмішки обійтись! – тон її не припускав заперечень.
– Дивись, яка вона категорична в питанні усмішки, – весело каже мій друг. – Але, очевидно, усмішка завжди-завжди буде. Хіба можна уявити, скажімо, Джоконду неусміхненою? Усмішка – це ж, власне, частка душі, її вияв, її світло, і тому вона, треба думати, вічно буде. Ліда тут має рацію…"
Ответы на вопрос
"Якось між (нами) зайшла мова про доцільність людської усмішки, чи завжди (цей) порух уст буде потрібен людині, чи, може, в далекім майбутнім усмішка взагалі зникне, мов (якийсь) пережиток. Ліда, вислухавши (нас), зауважила:
– Як це усмішка може зникнути? – дівча схмурило (свої) бровенята. – Коли щира усмішка, не награна… Коли в (ній) настрій чи (ваше) ставлення до (когось)…
Та (я) певна, що люди майбутнього не зможуть без усмішки обійтись! – тон (її) не припускав заперечень.
– Дивись, яка (вона) категорична в питанні усмішки, – весело каже (мій) друг. – Але, очевидно, усмішка завжди-завжди буде. Хіба можна уявити, скажімо, Джоконду неусміхненою? Усмішка – це ж, власне, частка душі, ( її ) вияв, (її) світло, і тому (вона), треба думати, вічно буде. Ліда (тут) має рацію…"