Question

опрацюйте конспект і запишіть тези :
Символічне й композиційне значення образу собору в романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» Собор —вияв душі народу і філософії епохи, народне мистецтво і місце життєвих подій. Принцип контрасту. Потворне і бридке на фоні світлої краси Собору. Особлива роль у романі належить Собору Паризької Богоматері. Собор— не просто місце дії твору, а його ідейно-композиційний центр. Для Гюго це символ духовності, вічності, християнської культури. У ставленні до храму виявилась прихильність письменника до християнської віри, яка має вивести людство на шлях добра і справедливості. В романі Собор —це вияв душі народу і філософії епохи. Для Гюго Собор—це народне мистецтво, вираження талановитої народної душі з усіма її надіями, страхами і віруваннями. Ось чому Собор стає в романі місцем життєвих подій. І саме Квазімодо судилося бути справжньою душею Собору, а не священику Клоду Фролло. Від людської ненависті Квазімодо ховався в Соборі, де все говорило про доброту, розуміння, любов, яких йому так не вистачало. Собор допомагає розвиватися тим паросткам духовної краси, що з'явилися в душі Квазімодо під впливом кохання до Есмеральди, яка саме в Соборі знайшла притулок і захист. Спокій і гармонія, які панували в Соборі, зменшували гіркоту страждань дівчини, лікували її душу. Описуючи Собор, Гюго дотримувався принципу контрасту. Світлим сценам, що розповідають про перебування у Соборі Квазімодо та Есмеральди, протиставлені епізоди, які змальовують зле і потворне в житті героїв твору. Клод Фролло. відправивши Есмеральду на шибеницю, прагне втекти від самого себе, від людей, від Бога. Страшні моральні тортури завдавали йому нелюдських мук, химерні видіння переслідують його. Сили зла, що керують вчинками Клода Фролло, кинули виклик Собору — символу світла, добра, християнства. І Собор ніби висловлює своє незадоволення, попереджає, що архідиякона буде покарано. Собор —образ гротесковий. Гротеск відбивається на фронтонах соборів, обрамляє картини пекла і чистилища під аркою порталів, розгортає потвор, псів, демонів навколо капітелей. Це скульптурні зображення, що прикрашали Собор і так полюбилися Квазімодо. Статуї святих, єпископів, королів співіснували в Соборі із зображеннями химер і страховиськ, красиве співіснувало з потворним, вродливе з бридким. І все це потворне, бридке відтіняло красу храму, підкреслювало божественну силу добра, що має завжди перемогу над злом. Саме використання контрастів і гротеску при описі Собору Паризької Богоматері допомагає письменнику відтворити образ цієї величної споруди і робить її символічним героєм твору, в якому стверджується думка про те, що християнство врятує людство, зробить людину Людиною.​

Answer 1

Ответ:

Тези:

Символічне значення образу собору:

Собор у романі Віктора Гюго «Собор Паризької Богоматері» є виявом душі народу та філософії епохи.

Це не лише місце дії твору, а й його ідейно-композиційний центр.

Символ духовності, вічності та християнської культури за визначенням автора.

Принцип контрасту:

Образ собору відображає принцип контрасту через зіставлення потворного і бридкого із світлою красою собору.

Собор виступає як символ добра, розуміння та любові на тлі темряви і зла.

Роль собору в розвитку подій:

Собор стає місцем життєвих подій, особливу роль відіграє у долі Квазімодо.

Квазімодо відображає справжню душу собору, знаходячи в ньому притулок від людської ненависті.

Духовний розвиток персонажів через собор:

Квазімодо і Есмеральда знаходять у соборі спокій і гармонію, що лікують їхні душі від гіркоти страждань.

Собор допомагає розвиватися духовним якостям, які з'являються під впливом кохання.

Контраст і гротеск в описі собору:

Гюго використовує принцип контрасту і гротеску для опису собору.

Світлі сцени в соборі контрастують з темрявою життя героїв, підкреслюючи божественну силу добра над злом.

Гротеск в скульптурних зображеннях собору підкреслює боротьбу добра із злом.

Собор як символ перемоги християнства:

Використання контрастів і гротеску робить собор символічним героєм твору.

Гюго стверджує, що християнство врятує людство та зробить людину Людиною.

Загальна ідея роману полягає в тому, що собор виступає не лише як архітектурна споруда, але й як символ духовності, боротьби зі злом та вираження національної і філософської сутності епохи.