Напишіть лист до Міо, із казки міо мій міо
Ответы на вопрос
Ответ:Бережи себе , бережи,
За плечима хай будуть у Тебе,
Охоронці незримі завжди,
Ті, що крилами дивляться в небо.
Буде завше безпечним Твій шлях,
Безкінечний у вирії судеб,
Якщо світиться віра в очах,
І молитви слова не забудеш.
Долю краю, дорослих й дітей,
Ти тримаєш у своїх долонях,
Врятувати країну від зла,
Всіх, хто зараз страждають в полоні…
Мріяв ти про щасливе життя,
Де немає самотності й смутку,
А тепер ти тримаєш меча,
Щоби втілить легенду забуту,
Ти пробач мені, Міо, пробач,
Це нестерпно, це боляче й важко,
Сиротою прожити життя,
Непотрібним нікому, мов пташка,
Що маленькою впала з гнізда,
І росла без тепла і притулку,
Без любові й підтримки батьків,
А від цього нема порятунку.
Перевірив ти це на собі,
Як нестерпно, коли сиротою,
Непотрібним нікому в житті,
Ти живеш на одинці з собою,
Як ті діти, що Като їх вкрав,
На птахі́в перевтіливши зграю,
Непотрібних, приречених, злих,
Що над озером Мертвим кружляють,
В них забрали дитинство і сміх,
В них забрали майбутнє і долю,
Тільки ти їх врятуєш усіх,
Їх життя зараз в тво́їх долонях,
Ти пробач мені, Міо, пробач,
Стільки всьо́го сказати хотілось,
Ми знайшли тебе – це головне,
Сиротою не будеш від нині,
Тож на тебе чекає двобі́й,
Так у сивих легендах судилось,
Доведи, що свої не дарма,
Мілімані крильцята спалила,
Кажуть, в Като, як вірить казкам,
Скам’яніло від розпачу серце,
Тож ми молимось нашим Богам,
Щоб твоєї уникнути смерті,
Кажуть, Като, живе уже літ
Тисяч десять у своїй печері,
А у гру́дях його – моноліт,
Бо він втратив колись наречену,
Так трапляється часом, нажаль,
Від страждання – душа кам’яніє
Вигорає від болю душа…….
Бережи себе , Міо,
мій Міо….